Не встигли дніпряни розгорнути на домашньому секторі баннер FUCК OFF ЕURО-2012, а кияни відчути на собі важку руку баннерної цензури, як ехо того самого колись довгоочікуваного Євро, що наближається до нас не стільки темпами підготовки, скільки у часовому еквіваленті, знов повернулося до Дніпропетровська.
Тобто якщо в галузі розвитку інфраструктури результатів майже нуль, то у сфері роботи з фанатами результат, як-то кажуть (та й ми самі побачили) "на лицо". Почалося все з того, що дорогою на сектор, ми зустріли величезну кількість людей з фанатського сектора, які йшли у зворотньому від звичайного напрямку. На питання "В чому причина такого масового паломництва?", відповідь була проста - "Там не пускають". І дійсно, через звичайні входи на сектор, всупереч, правилам безпеки, над якими так трясеться вельми шампане керівництво ПФЛ, нас не пускали. А заходили ми через тунель за воротами. При чому виглядало це так: ми підійшли до бетонного рукава входу і побачили багато людей, яких на місця ще не пускали, хоча стартовий свисток матчу вже давно пролунав. Вхід було перекрито хлопцями з кийками у формі. Натовп обурений такими обставинами постійно скандував якісь заряди, але ніхто не квапився нас запускати. Десь на п'ятій хвилині матчу відчувсь якийсь мінімальний рух. А вже хвилин через десять, коли натовп вже вів мене у напрямку того невеличкого отвору в оціпленні, я почала співчувати консервованій кільці. Відчуття не з приємних, м'яко кажучи. Коли наступні десь приблизно чоловік десять пройшли безпосередньо до тунелю, нас зустрів ще один кордон. Тут нам заявили, що "мальчІкІ-налЄво, дЄвочкІ-направо" і почали тотальний обшуковий терор. Дівчата-учасниці дійства розказали наступне: "Повністю було обшукано кожного, при чому за умов максимального тактильного контакту з тілом і одягом, усі особисті речі, в тому числі і гаманці, продивлялися також". А після другого кордону стояв дядечко, який знімав обличчя кожного, хто проходив вже безпосередньо на стадіон. Отак ті, кому пощастило, на п'ятнадцятій хвилині матчу потрапили на сектор і навіть встигли подивитися перформ гостей. Але на власній трибуні було пусто. Взагалі. Хлопці, що дісталися місць раніше були шоковані тим, як нас запускали і тим, як нас не випускали через звичайні ворота. Тому ті, хто хотів вийти, мали 2 виходи-йти через тунель знову(але там було не пройти) або лізти через огорожу. А ще нам заборонили проносити баннери і розряжки. "Честь и верность" було визнано фашистським баннером, розтяжки з бульдогом і зображенням мальовничих місць Дніпропетровська теж чомусь не сподобались, а ще вбивчим був аргумент щодо одного з полотен "Це англійською,-це не можна". Єдине, що вдалося зробити, і то наприкінці другого тайму-це пронести 2 баннери з серії глума. А ще нам сказали, що не можна, щоб споукмен стояв на звичному місці. Мабуть, це теж стало соціально небезпечним для спільноти. Тому мали заряджати безпосередньо з секторів. Отак і відчули ми наближення Євросвята футболу. Постає єдине питання- що ж далі?
Odry